Пієлонефрит у кішки: симптоми, лікування та профілактика

Пієлонефрит у кішок - захворювання ниркових мисок, що викликається бактеріями. У міру розвитку хвороби в патологічний процес втягуються кровоносні судини і клубочки.

Пієлонефрит буває катаральним, геморагічним, гнійним, може протікати, як у гострій, так і в хронічній формі, бути первинного чи вторинного походження.

При первинному пієлонефриті, як правило, запалення виникає безпосередньо в нирках. При вторинному ж процесі запалення піднімається вгору по висхідній лінії з сечового міхура і сечових шляхів. Вторинного пієлонефриту передує або функціональне, або органічне ураження нирок.

Причини пієлонефриту у кішок

Існує ряд факторів, які призводять до розвитку пієлонефриту - це:

• бактеріальні інфекції, збудники яких викликають запалення в мисках, чашечках, канальцях нирок;
• механічне подразнення ниркової миски сечовими камінням та піском;
• попадання в нирки умовно-патогенних мікроорганізмів (кишкова паличка, стафілококи, енетрококкі, стрептококи та інші);
• застій сечі внаслідок функціонального порушення роботи сечостатевої системи;
• розкладання сечі всередині нирок в силу ряду причин;
• подразнення нирок різними отрутами, що потрапили в організм тим чи іншим шляхом (через рот, через шкіру, з повітрям і т.д.).

Ознаки пієлонефриту у кішок

Для гострого пієлонефриту, а також при загостренні хронічного процесу, характерно:

• поява лихоманки;
• яскраво виражені дізуретіческіе явища, такі як порушення кількості та періодичності виділення сечі: сечовипускання часте, з ознаками хворобливості (кішка жалібно нявкає під час акту сечовипускання).
• із зовнішніх ознак спостерігається пригнічення загального стану вихованця і його апатія до зовнішніх подразників;
• наявність ниркових кольок, які викликані спазмом в сечоводах і сечовий балії.

При лабораторних дослідженнях сечі виявляють її лужну реакцію, наявність білка, мікроорганізмів і клітин епітелію ниркової миски.

Часто при гнійному пієлонефриті спостерігається ниркова недостатність і уремія. Уремія - серйозне порушення роботи нирок аж до повної їх остановкі- проявляється сильною спрагою, апатією, блювотою і відсутністю апетиту. У будь-якому випадку розглядати ознаки такого стану під силу тільки фахівцеві, тому при підозрі хвороби нирок, тварина необхідно терміново везти до ветеринара, який і буде займатися постановкою діагнозу.

Як поставити діагноз?

Діагноз на пієлонефрит ставиться за клінічними ознаками, але основний упор робиться на лабораторні дослідження сечі і крові. У сучасних умовах ветеринарних лікарень не останню роль у постановці діагнозу грає ультразвукове дослідження.

Лікування пієлонефриту у кішок

До лікування пієлонефриту у кішок необхідно підходити з повною відповідальністю, проводиться воно строго під спостереженням ветеринарного фахівця, щоб процес не перейшов в необоротну стадію.

Для початку тварину необхідно залишити в повному спокої, влаштувати йому теплу лежанку в тихому й затишному місці. Годувати вихованця треба по спеціальній дієті, що складається з легкозасвоюваних вуглеводів (нежирні молочні та молочнокислі продукти, овочі).

Для полегшення поперекових болів призначаються болезаспокійливі засоби (спазмолітики), такі як но-шпа, баралгін та інші. На початку захворювання хороший ефект дає паранефральная блокада, яку зможе зробити тільки кваліфікований ветеринарний лікар.

Так як при пієлонефриті відбувається активне розмноження патогенної мікрофлори в нирковій мисці, то для придушення її росту і розвитку доцільно застосовувати протимікробну терапію: призначається курс антибіотиків (пеніцилін, карбеніцилін, амоксицилін та ін.), Курс сульфаніламідів (сульфадиметоксин, сульфіт і т.д. ).

У перший тиждень протимікробні препарати застосовуються в подвійній дозі. Потім необхідно зробити десятиденну перерву, і ще протягом двох тижнів продовжити лікування антибіотиками у звичайних дозах. Таке лікування допоможе запобігти переходу гострого процесу пієлонефриту в хронічну форму.

Крім описаного вище лікування кішці призначають хімічні сечогінні засоби (діакарб та ін.) І сечогінні рослинного походження (ягоди ялівцю, березові бруньки, шипшина, календула), які застосовують у вигляді відварів і настоїв.

Знімати ознаки уремії, якщо такі є, необхідно за допомогою внутрішньовенних крапельних вливань глюкози з хлористим калієм.

Гнійний пієлонефрит додатково вимагає призначення хворий кішці кортикостероїдів і крапельниць фізіологічного розчину.

Профілактичні заходи пієлонефриту кішок

Будь-яке гінекологічне захворювання кішки в обов'язковому порядку призводить до розвитку пієлонефриту, тому своєчасне лікування захворювань сечостатевої системи - головна умова, яка допоможе уникнути проблеми з нирками у тварини.

Крім того, необхідно попереджати розвиток сечокам'яної хвороби, не допускати простудних захворювань, що досягається правильним повноцінним годуванням якісними кормами, а також відмінними умовами утримання кішок в чистих, сухих і теплих приміщеннях.